Географічна карта - Богородчани (Bohorodchany)

Богородча́ни (діалект. Богоро́дчєни) — селище міського типу в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, адміністративний центр Богородчанської селищної громади. Розташоване на правому березі гірської річки Бистриці Солотвинської.

Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача. Жителі селища з давніх часів займалися ремеслом і рільництвом. Серед спеціальностей ремісників найпоширенішими були: кравецтво і ткацтво. Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича. У другій половині XV століття Богородчани стали володінням шляхтичів Потоцьких. 1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах було споруджено костел, навколо нього оселилася група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі. Костел став центром окатоличення населення.

У першій половині XVIII століття в околицях Богородчан активно діяли загони опришків, серед яких були й мешканці Богородчан. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем вчинили сміливий напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.

За першим поділом Польщі 1772 року Богородчани опинилися під владою Габсбурзької монархії (з 1804 року — Австрійської імперії). Польськими урядовцями переслідувалась українська культура, звичаї. Навмисне гальмувався розвиток економіки. Богородчани залишались у другій половині XVIII століття дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1 134 жителі. Австрійська влада 1789 року відкрили німецьку школу, а 1770 року заснувала українську народну школу.

У середині XIX століття у Богородчанах активізувалося суспільно-політичне життя, зокрема, примітною є діяльність депутата австрійського парламенту від Солотвинськоно округу Івана Капущака. У червні 1848 року тут було створено Руську Раду, до складу якої увійшло 29 осіб.

Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. На них в кінці XIX століття працювало понад 100 робітників.